Рефлексологічні ідеї

Психология » Рефлексологічні ідеї

Чистої послідовної рефлексології мало хто дотримувався. Склалося таке становище, коли дискредитована психологія вже ніяк не могла претендувати на визнання, але й рефлексологія не могла охопити психічне життя людини в усій змістовій повноті. І от замість визнати психічне, рефлексологи пішли шляхом еклектичного поєднання "фізіологічного" і "соціологічного" в людській істоті. Вони не бачили того, що органічне поєднання цих двох моментів і становить не що інше, як саме "психологічне". Штучність безпо­середнього поєднання біологічного та соціального і привела зрештою, як буде показано далі, до загибелі самої рефлексології, до необхідності нової, діалектико-матеріалістичної постановки питання про суть психічного.

У дійсності особистість не є ні суспільне, ні біологічне явище, ні окремо, ні разом узяті. Взагалі суспільно-біологічного ні в природі, ні в суспільстві не існує. Те, що Соколянський тут допускає еклектику і механіцизм, засвідчується тією проблемою, яку він далі висуває: роль окремих чинників у діяльності людського організму (тобто яку роль відіграють біологічні мо­менти, а яку суспільні). Соколянський відповідає, що дві головні категорії чинників — біологічні й суспільні — виступають перед дослідником в їхній повній виразній ролі: одні — біологічні (внутрішні) відіграють усклад­нюючу, регулюючу роль у поведінці; другі — суспільні (зовнішні) зумов­люють основні моменти суспільної поведінки особистості. Це ніби дає ключ до розуміння природи поведінки в цілому.

Те, що в теорії вільно укладається в два-три й навіть десять факторів, ніяк не може відобразити всієї повноти життя, яке може існувати тільки на базі нескінченного числа факторів. Говорячи точніше, життя взагалі не вміщується ні в які фактори. Те, що вкладають в це поняття, є лише про­явом його багатогранності та невичерпності.

При намаганні сформулювати поняття поведінки зникала, як правило, рефлексологічна, тобто фізіологічна, термінологія. Дослідники мусили пе­реходити до термінів реактології, проте механістичність цим ще не перебо­рювалася, навіть навпаки, поглиблювалась, особливо в тих міркуваннях, де поведінка розкривалася в термінах "реагування", "врівноваження з оточен­ням" тощо. Суму реакцій індивіда на подразнення оточення ми називаємо поведінкою. Отже, поведінка — це те, що ми об'єктивно спостерігаємо. Реа­гування — це просто врівноваження організму з оточенням, і ступінь ста­лості цієї рівноваги визначається реактивними властивостями індивіда.

У згаданій праці Протопопова підбиваються підсумки боротьби проти старої емпіричної психології, і в цій боротьбі рефлексологія втрачає свої позиції.


Конформизм
Конформность – «тенденция человека изменять свое поведение под влиянием других людей таким образом, чтобы оно соответствовало мнениям окружающих, стремление приспособить его к их требованиям» [11; 155]. Начало исследованиям конформности было положено в работах С.Аша, где конформность выступила, как тенденция индивида изменять свое мнен ...

Диспозициональная теория личности
Диспозициональная (от англ. disposition - предрасположенность) теория имеет три основных направления: "жесткое", "мягкое" и промежуточное - формально-динамическое. Главным источником развития личности, согласно этому подходу, являются факторы генно-средового взаимодействия, причем одни направления подчеркивают преим ...

Самосознание, как фактор психического развития и личностного становления ребенка. Самосознание и его место в психической жизни
Проблеме самосознания посвящено немало исследований в отечественной психологии. Эти исследования сконцентрированы в основном вокруг двух групп вопросов. В работах Б.Г. Ананьева (3), Л.И. Божович (6), А.Н. Леонтьева (16), С.Л. Рубинштейна (26), И.И. Чесноковой (38), В.В. Столина (34), А.Г. Спиркина (32) в общетеоретическом и методологиче ...