Рефлексологічні ідеї

Психология » Рефлексологічні ідеї

Чистої послідовної рефлексології мало хто дотримувався. Склалося таке становище, коли дискредитована психологія вже ніяк не могла претендувати на визнання, але й рефлексологія не могла охопити психічне життя людини в усій змістовій повноті. І от замість визнати психічне, рефлексологи пішли шляхом еклектичного поєднання "фізіологічного" і "соціологічного" в людській істоті. Вони не бачили того, що органічне поєднання цих двох моментів і становить не що інше, як саме "психологічне". Штучність безпо­середнього поєднання біологічного та соціального і привела зрештою, як буде показано далі, до загибелі самої рефлексології, до необхідності нової, діалектико-матеріалістичної постановки питання про суть психічного.

У дійсності особистість не є ні суспільне, ні біологічне явище, ні окремо, ні разом узяті. Взагалі суспільно-біологічного ні в природі, ні в суспільстві не існує. Те, що Соколянський тут допускає еклектику і механіцизм, засвідчується тією проблемою, яку він далі висуває: роль окремих чинників у діяльності людського організму (тобто яку роль відіграють біологічні мо­менти, а яку суспільні). Соколянський відповідає, що дві головні категорії чинників — біологічні й суспільні — виступають перед дослідником в їхній повній виразній ролі: одні — біологічні (внутрішні) відіграють усклад­нюючу, регулюючу роль у поведінці; другі — суспільні (зовнішні) зумов­люють основні моменти суспільної поведінки особистості. Це ніби дає ключ до розуміння природи поведінки в цілому.

Те, що в теорії вільно укладається в два-три й навіть десять факторів, ніяк не може відобразити всієї повноти життя, яке може існувати тільки на базі нескінченного числа факторів. Говорячи точніше, життя взагалі не вміщується ні в які фактори. Те, що вкладають в це поняття, є лише про­явом його багатогранності та невичерпності.

При намаганні сформулювати поняття поведінки зникала, як правило, рефлексологічна, тобто фізіологічна, термінологія. Дослідники мусили пе­реходити до термінів реактології, проте механістичність цим ще не перебо­рювалася, навіть навпаки, поглиблювалась, особливо в тих міркуваннях, де поведінка розкривалася в термінах "реагування", "врівноваження з оточен­ням" тощо. Суму реакцій індивіда на подразнення оточення ми називаємо поведінкою. Отже, поведінка — це те, що ми об'єктивно спостерігаємо. Реа­гування — це просто врівноваження організму з оточенням, і ступінь ста­лості цієї рівноваги визначається реактивними властивостями індивіда.

У згаданій праці Протопопова підбиваються підсумки боротьби проти старої емпіричної психології, і в цій боротьбі рефлексологія втрачає свої позиції.


Проблема изучения внимания как избирательной направленности на объект. История изучения
В психологии различают внимание непроизвольное, произвольное и после - произвольную. Все разновидности внимания тесно взаимосвязаны и при определенных условиях переходят один в один. Непроизвольное внимание возникает неожиданно, независимо от сознания, непредсказуемо по условиям деятельности или отдыха, на досуге, под влиянием разнообра ...

«Картина мира»
Изучение индивидуальных особенностей образа мира. А так же личностного восприятия «своего мира», на сколько его восприятие негативное у данного ребёнка ...

Методика диагностики степени готовности к риску Шуберта
Цель: изучить склонность личности к риску. Оснащение: инструкция к методике, Рабочий бланк – анкета, содержит 25 вопросов. Инструкция: Оцените степень своей готовности совершить действия, о которых Вас спрашивают. При ответе на каждый из 25 вопросов поставьте соответствующий балл по следующей схеме: 2 балла - полностью согласен, п ...