Чистої послідовної рефлексології мало хто дотримувався. Склалося таке становище, коли дискредитована психологія вже ніяк не могла претендувати на визнання, але й рефлексологія не могла охопити психічне життя людини в усій змістовій повноті. І от замість визнати психічне, рефлексологи пішли шляхом еклектичного поєднання "фізіологічного" і "соціологічного" в людській істоті. Вони не бачили того, що органічне поєднання цих двох моментів і становить не що інше, як саме "психологічне". Штучність безпосереднього поєднання біологічного та соціального і привела зрештою, як буде показано далі, до загибелі самої рефлексології, до необхідності нової, діалектико-матеріалістичної постановки питання про суть психічного.
У дійсності особистість не є ні суспільне, ні біологічне явище, ні окремо, ні разом узяті. Взагалі суспільно-біологічного ні в природі, ні в суспільстві не існує. Те, що Соколянський тут допускає еклектику і механіцизм, засвідчується тією проблемою, яку він далі висуває: роль окремих чинників у діяльності людського організму (тобто яку роль відіграють біологічні моменти, а яку суспільні). Соколянський відповідає, що дві головні категорії чинників — біологічні й суспільні — виступають перед дослідником в їхній повній виразній ролі: одні — біологічні (внутрішні) відіграють ускладнюючу, регулюючу роль у поведінці; другі — суспільні (зовнішні) зумовлюють основні моменти суспільної поведінки особистості. Це ніби дає ключ до розуміння природи поведінки в цілому.
Те, що в теорії вільно укладається в два-три й навіть десять факторів, ніяк не може відобразити всієї повноти життя, яке може існувати тільки на базі нескінченного числа факторів. Говорячи точніше, життя взагалі не вміщується ні в які фактори. Те, що вкладають в це поняття, є лише проявом його багатогранності та невичерпності.
При намаганні сформулювати поняття поведінки зникала, як правило, рефлексологічна, тобто фізіологічна, термінологія. Дослідники мусили переходити до термінів реактології, проте механістичність цим ще не переборювалася, навіть навпаки, поглиблювалась, особливо в тих міркуваннях, де поведінка розкривалася в термінах "реагування", "врівноваження з оточенням" тощо. Суму реакцій індивіда на подразнення оточення ми називаємо поведінкою. Отже, поведінка — це те, що ми об'єктивно спостерігаємо. Реагування — це просто врівноваження організму з оточенням, і ступінь сталості цієї рівноваги визначається реактивними властивостями індивіда.
У згаданій праці Протопопова підбиваються підсумки боротьби проти старої емпіричної психології, і в цій боротьбі рефлексологія втрачає свої позиції.
Приложения
Приложение №1.
Уважаемые коллеги!
Просим Вас принять участие в исследовании, проводимом Всероссийским научно-практическим Центром профориентации и психологической поддержки населения совместно с Московским Государственным Открытым Педагогическим Университетом им.М.А.Шолохова.
Данная работа посвящена исследованию представлений о профе ...
Теоретические основы изучаемой проблемы. Волевые
качества личности старшего дошкольного возраста
Воля является важным фактором морального развития личности, основой сознательного соблюдения правил поведения, обеспечивает выбор способа поведения в соответствии с общечеловеческими нормами морали, иногда даже вопреки собственным желаниям. Чтобы достичь цели, довести до завершения порученное дело, отказаться в интересах товарища от взл ...
Сравнительный анализ субъективного ощущения одиночества юношеского и
подросткового возраста. Эмпирическая база исследования и
характеристика выборки
Для сравнительного анализа субъективного ощущения одиночества юношеского и подросткового возраста сформировали 2 группы.
1 группа респондентов это студенты психологического факультета Альметьевского филиала института экономики, правления и права в составе 18 человек, из них 1 юноша и 17 девушек.
2 группа - ученики 8 класса, в составе ...