Вже в дошкільному віці спостерігається несхильність більшості дітей до чуйності, співчутливого ставлення до однолітків. Як відзначає О. Кононко, тільки 10 – 20 % старших дошкільнят здатні виявити чуйність до слабших за себе, без зовнішніх спонукань подати допомогу, добровільно розділити чиїсь труднощі [7, с. 8]. Дослідження гуманних якостей дітей шкільного віку свідчать, що лише частині учнів притаманні почуття доброти, чуйності, милосердя, терпимості, безкорисливості, взаємодопомоги, співпереживання, толерантності тощо [9, с. 88 – 90].
В системі людинознавчих наук „чуйність” зазвичай відносять до етичних категорій. Проте сутність цього феномена має глибоку психологічну природу і є основою як стосунків між людьми, так і взаємодії людини зі світом в цілому. У зв’язку з цим виникає необхідність осмислити чуйність як цілісне морально-психологічне явище.
Сполучною ланкою між почуттям та дією може бути знання способів поведінки, які відповідають емоційному стану іншої людини, а не нової ситуації. Тому структура досліджуваної якості ускладнюється: почуваю – розумію емоційний стан (співчуваю) – знаю, як діяти відповідно до цього стану – сприяю. Чуйність, будучи розгорнутою послідовністю взаємообумовлюючих, взаємоперехідних компонентів, є динамічним процесом, рушійна сила якого – суб’єктивне ставлення однієї людини до іншої.
Термін співчуття ліцеїсти розуміють як „відчування чужих негараздів ніби своїх”, „переживання за когось”, „засмучення через чиюсь проблему”, „жалість до людини, моральна підтримка”, „висловлення своїх почуттів постраждалій людині”, „розуміння чужої біди”, „здатність допомогти, порадити, підбадьорити, заспокоїти”, „розділення чужого горя”, „небайдужість до проблем оточуючих”, „розрада в біді, допомога у вирішенні проблем, надання порад”, „почуття, яке налаштовує на допомогу”.
Як бачимо, чуйне ставлення дітей проявляється у вигляді емоційної підтримки (втішання, розрада, заспокоєння), а дані про допомогу в біді (75,5 %) не узгоджуються з наступними показниками (таблиця 3), котрі свідчать, що тільки 32,7 % ліцеїстів здатні пригадати та описати ситуації з власного життя, в яких проявили чуйність. Не набагато вищим є і показник здатності учнів навести приклади прояву співчуття з художньої літератури та фільмів – всього 34,7 % учнів.
Отже, результати проведеного нами пробного психолого-педагогічного дослідження феномена чуйності не дають підстав для самозаспокоєння. Тому сьогодні, на етапі опрацювання нових моделей виховання підростаючого покоління, слід не лише усвідомлювати реальні проблеми формування і запровадження моральних норм поведінки в суспільстві, проблеми чуйного ставлення людини до людини, але й цілеспрямовано працювати над їх вирішенням. Сприяти цьому може подальше, глибше й масштабніше психолого-педагогічне дослідження проблеми формування чуйності у дітей в умовах шкільного, позашкільного та сімейного виховання.
Специфические особенности психологии российского
предпринимателя при сравнении с зарубежным
Определение предпринимательства, приведенное в начале темы, акцентирует внимание на самостоятельности деятельности, предполагающей выбор, риск, ответственность. Выполненные нами исследования представителей малого и среднего бизнеса показали, что у российских предпринимателей симптомокомплекс самостоятельности и автономности выражен особ ...
Корреляционный анализ полученных данных
Конечным этапом нашего исследования, являлось обеспечение достоверности исследования, для этого мы использовали метод математической статистики. Итак, мы исходили из предположения, что социально-психологический климат школьного коллектива зависит от таких его составляющих как уровень эмпатии, социометрического статуса, степени эмоционал ...
Этнические особенности познавательных процессов
Изучение влияния этнических особенностей на структурно-функциональную организацию психики на отдельных этапах онто- и филогенеза - важнейшее условие для понимания психофизиологических отличий представителей разных народов.
Некоторые ученые, считая культуру универсальным механизмом адаптации общества к природной и социальной среде, расс ...