Вже в дошкільному віці спостерігається несхильність більшості дітей до чуйності, співчутливого ставлення до однолітків. Як відзначає О. Кононко, тільки 10 – 20 % старших дошкільнят здатні виявити чуйність до слабших за себе, без зовнішніх спонукань подати допомогу, добровільно розділити чиїсь труднощі [7, с. 8]. Дослідження гуманних якостей дітей шкільного віку свідчать, що лише частині учнів притаманні почуття доброти, чуйності, милосердя, терпимості, безкорисливості, взаємодопомоги, співпереживання, толерантності тощо [9, с. 88 – 90].
В системі людинознавчих наук „чуйність” зазвичай відносять до етичних категорій. Проте сутність цього феномена має глибоку психологічну природу і є основою як стосунків між людьми, так і взаємодії людини зі світом в цілому. У зв’язку з цим виникає необхідність осмислити чуйність як цілісне морально-психологічне явище.
Сполучною ланкою між почуттям та дією може бути знання способів поведінки, які відповідають емоційному стану іншої людини, а не нової ситуації. Тому структура досліджуваної якості ускладнюється: почуваю – розумію емоційний стан (співчуваю) – знаю, як діяти відповідно до цього стану – сприяю. Чуйність, будучи розгорнутою послідовністю взаємообумовлюючих, взаємоперехідних компонентів, є динамічним процесом, рушійна сила якого – суб’єктивне ставлення однієї людини до іншої.
Термін співчуття ліцеїсти розуміють як „відчування чужих негараздів ніби своїх”, „переживання за когось”, „засмучення через чиюсь проблему”, „жалість до людини, моральна підтримка”, „висловлення своїх почуттів постраждалій людині”, „розуміння чужої біди”, „здатність допомогти, порадити, підбадьорити, заспокоїти”, „розділення чужого горя”, „небайдужість до проблем оточуючих”, „розрада в біді, допомога у вирішенні проблем, надання порад”, „почуття, яке налаштовує на допомогу”.
Як бачимо, чуйне ставлення дітей проявляється у вигляді емоційної підтримки (втішання, розрада, заспокоєння), а дані про допомогу в біді (75,5 %) не узгоджуються з наступними показниками (таблиця 3), котрі свідчать, що тільки 32,7 % ліцеїстів здатні пригадати та описати ситуації з власного життя, в яких проявили чуйність. Не набагато вищим є і показник здатності учнів навести приклади прояву співчуття з художньої літератури та фільмів – всього 34,7 % учнів.
Отже, результати проведеного нами пробного психолого-педагогічного дослідження феномена чуйності не дають підстав для самозаспокоєння. Тому сьогодні, на етапі опрацювання нових моделей виховання підростаючого покоління, слід не лише усвідомлювати реальні проблеми формування і запровадження моральних норм поведінки в суспільстві, проблеми чуйного ставлення людини до людини, але й цілеспрямовано працювати над їх вирішенням. Сприяти цьому може подальше, глибше й масштабніше психолого-педагогічне дослідження проблеми формування чуйності у дітей в умовах шкільного, позашкільного та сімейного виховання.
Медико-социальные аспекты влияния алкоголизма на
детей
В 1915 г. Пироговское совещание русских врачей приняло резолюцию о вреде алкоголя, которая гласит: « .нет ни одного органа в человеческом теле, который бы не подвергался разрушительному действию алкоголя» Уже в те годы было достаточно фактов, подтверждающих, что Употребление спиртных напитков наносит ущерб здоровью, но еще больше он вре ...
Воспитание как фактор целенаправленного развития личности
"Искусство воспитания", приходит к обоснованному выводу, заключается в использовании такого важнейшего психологического механизма, как создание правильного сочетания "понимаемых мотивов" и мотивов "реально действующих", а вместе с тем в умении вовремя придать более высокое значение успешному результату дея ...
Сильная сторона женщин
Чем ответственней занимаемый пост, тем легче уйти от всякой ответственности
Женщины, как правило, обладают высокой компетентностью при решении организационных задач, что часто озадачивает мужчин. Ведь женщинам часто приходится заботиться сразу об очень многих вещах: о кастрюлях на плите, о детях и состоянии их одежды, о делах мужа, под ...