Вже в дошкільному віці спостерігається несхильність більшості дітей до чуйності, співчутливого ставлення до однолітків. Як відзначає О. Кононко, тільки 10 – 20 % старших дошкільнят здатні виявити чуйність до слабших за себе, без зовнішніх спонукань подати допомогу, добровільно розділити чиїсь труднощі [7, с. 8]. Дослідження гуманних якостей дітей шкільного віку свідчать, що лише частині учнів притаманні почуття доброти, чуйності, милосердя, терпимості, безкорисливості, взаємодопомоги, співпереживання, толерантності тощо [9, с. 88 – 90].
В системі людинознавчих наук „чуйність” зазвичай відносять до етичних категорій. Проте сутність цього феномена має глибоку психологічну природу і є основою як стосунків між людьми, так і взаємодії людини зі світом в цілому. У зв’язку з цим виникає необхідність осмислити чуйність як цілісне морально-психологічне явище.
Сполучною ланкою між почуттям та дією може бути знання способів поведінки, які відповідають емоційному стану іншої людини, а не нової ситуації. Тому структура досліджуваної якості ускладнюється: почуваю – розумію емоційний стан (співчуваю) – знаю, як діяти відповідно до цього стану – сприяю. Чуйність, будучи розгорнутою послідовністю взаємообумовлюючих, взаємоперехідних компонентів, є динамічним процесом, рушійна сила якого – суб’єктивне ставлення однієї людини до іншої.
Термін співчуття ліцеїсти розуміють як „відчування чужих негараздів ніби своїх”, „переживання за когось”, „засмучення через чиюсь проблему”, „жалість до людини, моральна підтримка”, „висловлення своїх почуттів постраждалій людині”, „розуміння чужої біди”, „здатність допомогти, порадити, підбадьорити, заспокоїти”, „розділення чужого горя”, „небайдужість до проблем оточуючих”, „розрада в біді, допомога у вирішенні проблем, надання порад”, „почуття, яке налаштовує на допомогу”.
Як бачимо, чуйне ставлення дітей проявляється у вигляді емоційної підтримки (втішання, розрада, заспокоєння), а дані про допомогу в біді (75,5 %) не узгоджуються з наступними показниками (таблиця 3), котрі свідчать, що тільки 32,7 % ліцеїстів здатні пригадати та описати ситуації з власного життя, в яких проявили чуйність. Не набагато вищим є і показник здатності учнів навести приклади прояву співчуття з художньої літератури та фільмів – всього 34,7 % учнів.
Отже, результати проведеного нами пробного психолого-педагогічного дослідження феномена чуйності не дають підстав для самозаспокоєння. Тому сьогодні, на етапі опрацювання нових моделей виховання підростаючого покоління, слід не лише усвідомлювати реальні проблеми формування і запровадження моральних норм поведінки в суспільстві, проблеми чуйного ставлення людини до людини, але й цілеспрямовано працювати над їх вирішенням. Сприяти цьому може подальше, глибше й масштабніше психолого-педагогічне дослідження проблеми формування чуйності у дітей в умовах шкільного, позашкільного та сімейного виховання.
Основные трудности и проблемы метода тренинга
Различные проблемы могут возникать на различных этапах тренинга.
Так, на самом первом этапе формирования команды, когда участники ещё не вполне ясно представляют себе цели и ожидания, межличностные отношения носят поверхностный, формальный характер. В команде ещё нет атмосферы доверия; отсутствует ясность в понимании целей; не установл ...
Выводы
Выводы по научной работе:
1. Проблема психосоматических заболеваний актуальна на сегодняшний день и требует дальнейшего изучения и новых открытий.
2. Гипотеза исследования о том, что пациентам с психосоматическими заболеваниями свойственны такие личностные особенности: высокая тревожность, агрессивность, носящая защитный характер, а т ...
Необходимый вспомогательный материал
В процессе тренинга могут потребоваться всевозможные вспомогательные материалы, которые условно можно разделить на 2 группы:
1) специальные материалы, заранее приготовленные тренером, используемые в упражнениях, такие как: карточки с заданиями, распечатки текстов заданий, костюмы и др.
2) доска или стенд с чистыми листами, на которых ...